Поради викладачам під час війни

1. Завдання дорослого, вчителя – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула, що ви поруч з нею. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
2. Якщо ви не зможете контролювати  свої  емоції та почуття, залучайте до співпраці психолога.
3. Не використовуйте під час занять образи літаків, ракет тощо. Це може травмувати учнів, які перебували під обстрілами або батьки яких на війні. Краще спиратися на образи дому, веселки, землі, води.
4. Будьте уважними до звуків, не використовуйте гучні, різкі, схожі на сирену.
5. Не пропонуйте дітям жодних образів військової техніки. Це приймається лише тоді, коли вони самі хочуть це обговорити.
6. Пам’ятайте, що ми маємо дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями.  Усі розмови з дітьми про війну – додаткове травмування.
7. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова неетичні й некоректні. Їх можна замінити на «за нами правда, перемога», «все бути добре», «все буде Україна»